Світла пам'ять ректору Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Ректорська спільнота України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою – 21 вересня 2020 року на 75-му році життя перестало битися серце ректора Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, члена Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Полякова Миколи Вікторовича.

Микола Вікторович народився 1 травня 1946 року у Дніпропетровську. Закінчив з відзнаками Дніпропетровський механічний технікум та механіко-математичний факультет Дніпропетровського державного університету. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію, у 1992 – докторську. Вчене звання професора йому було присвоєно в січні 1996 року.

Працюючи з 1974 року в Дніпропетровському державному університеті, М.В.Поляков займав посади молодшого наукового співробітника кафедри аерогідромеханіки, асистента, доцента, професора, завідувача підготовчого відділення, завідувача кафедри диференціальних рівнянь, декана механіко-математичного факультету, проректора з навчальної роботи. А з 1998 року очолив Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара.

Микола Вікторович був авторитетним вченим у галузі механіки рідини та газу, очолював наукову школу з аеро- та гідромеханіки. Ним опубліковано понад 450 наукових праць, серед яких 20 монографій, 22 навчальних посібники і 3 підручники.

М.В. Поляков – член-кореспондент Національної академії наук України (2015), член секретаріату Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки, академік АН вищої освіти України, Української екологічної академії наук, академік Міжнародної академії астронавтики, член Американського математичного товариства, голова спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій, почесний професор Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Микола Вікторович був вмілим керівником Університету, в стилі роботи якого вдало враховувалися потреби студента, викладача, науковця і кожного працівника. Він до останнього подиху жив Університетом і примножував університетські традиції. Його поважали колеги-ректори за його людяність, принциповість і готовність стати в допомозі.

За самовіддану працю і вагомий внесок у розвиток освіти і науки Миколі Вікторовичу присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він повний кавалер ордена «За заслуги», нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, мав низку державних і громадських нагород та відзнак, лауреат Державної премії України в галузі освіти та Премії ім. М.К.Янгеля НАН України.

У ці скорботні дні висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам'ять про Миколу Вікторовича назавжди збережеться в наших серцях і в серцях тих, хто його знав.

Президія Спілки ректорів України